Казка про Маленького Хлопчика і Мудрого Рудого Кота, який умів говорити… Вірний друг – то найбільший скарб

Жив собі в одному царстві-королівстві Маленький Хлопчик. Звичайний Маленький Хлопчик у звичайному невеликому містечку звичайного королівства.

«Та постривайте! – заперечите ви. – Хіба ж королівства бувають звичайні?».

Однозначно – ні! Вони поділяються на препаскудні – зі злими та жадібними правителями. На такі собі середненькі, де правителі теж ніякенькі – лінькуваті й нездари. А ще є пречудові, коли правителі – це відповідальні державні мужі.

Маленькому Хлопчикові поталанило. Він проживав у пречудовому царстві-королівстві, де панували й процвітали добробут, мир і щастя.

Проте зі щастям не все було так просто. Для повного щастя Маленькому Хлопчикові бракувало вірних друзів-приятелів.

«Але як це так, щоб не було друзів?» – здивуєтеся ви.

Таке трапляється… Коли ви щойно приїхали до іншої країни, у незнайоме місто, і оселилися у новому будинку – то де тим друзям узятися? А з Хлопчиком усе було саме так.

Великою дружною родиною сім’я Маленького Хлопчика припровадилася у пречудове сусіднє королівство, де й оселилася на тихій зеленій вулиці у просторій світлій квартирі на другому поверсі цегляного будинку.

Усі родичі мали свої невідкладні справи-клопоти. Батьки щодня ходили на роботу, старші сестри бігли щоранку до школи, а невтомна бабуся завзято поралася у господі ...